ОСНОВНІ УСКЛАДНЕННЯ, ЯКІ ВИНИКАЮТЬ ПРИ ГРУДНОМУ ВИГОДОВУВАННІ З БОКУ МАТЕРІ І ДИТИНИ

Практично кожна жінка спроможна вигодовувати свою дитину виключно грудним молоком протягом 4—6 місяців. В той же час, існує кілька об'єктивних характеристик процесу годування грудьми і станів молочної залози, які можуть викликати утруднення або тимчасові перешкоди при грудному вигодовуванні дитини. Вміння ці стани попереджувати, своєчасно діагностувати, якщо вони виникли, і лікувати допоможуть матері в підтримці тривалого і успішного годування грудьми.

Досить часто жінки вважають себе неспроможними годувати дитину грудьми, якщо в них маленькі молочні залози.

Як зазначалося вище (див. розділ 4.), не форма і розмір молочних залоз, які можуть бути різноманітними у матерів, які годують, визначають рівень лактації (малюнок 11.1). Дуже важливо впевнити жінку в тому, що вони можуть виробляти достатню кількість молока, якого б розміру не були їх молочні залози.

Пласкі соски

Досить часто пласкі соски і медичний персонал, і матері вважають значною перешкодою для годування грудьми. Однак при правильному прикладанні дитина захоплює ротиком окрім соска частину тканини молочної залози, розташованої під ареолою із створенням «соски», в якій сосок займає лише третину. Тобто дитина смокче не сосок, а груди. Тому найбільш важливим при пласких сосках є спроможність тканини молочної залози до витягування.

Малюнок 11.1. Різні форми молочної залози.

Втягнуті соски (слайд).

Це більш складна ситуація, при спробі витягнути сосок він навіть може втягнутися ще глибше. Такі соски, на щастя, зустрічаються досить рідко.

Ведення пласких і втягнутих сосків

Метод лікування втягнутих сосків з використанням шприц, (малюнок 11.2):

•   використовувати такий шприц для витягування сосків - безпосередньо перед годуванням дитини;

•   приставити кінець шприца (об'єм 20 мл) до соску;

•   легко потягнути поршень, щоб підтримувати постійний, але невеликий тиск;

•   виконувати цю процедуру протягом 30—60 секунд декілька разів на день;

•   під час віднімання шприца від груді штовхнути поршень в протилежному напрямі.

Малюнок 11.2. Підготовка та використання шприца для лікування пласких та втягнутих сосків. 

Довгі соски.

Зустрічаються не часто, але можуть створити певні труднощі при годуванні дитини. Прикладаючи дити­ну до такої груді, потрібно дотримуватись головного принципу - ротик дитини захоплює не лише сосок, але й частину тканини молочної залози, головним чином, розташованої під ареолою.

Тріщини сосків.

Виникають, головним чином, при неправильному прикладанні дитини до грудей. Особливо часто це бу­ває, коли використовується долактаційне годування або догодовування дитини з пляшечки із соскою («плутанина сосків»), а також при неправильному відніманні дитини від грудей. Причиною виникнення тріщин може бути також часте (до і після годування миття молочних залоз), особливо з милом (див. розділи 4,7).

Заходи при наявності тріщин сосків:

•  заспокоїти жінку, впевнити її у можливості продовження успішного годування грудьми;

•  допомогти правильно прикласти дитину до грудей, навчити цьому матір;

•  дати поради щодо правильного гігієнічного догляду за сосками (див. розділ 7);

•   змазувати сосок молозивом або «пізнім» молоком після годування, робити повітряні ванночки, підсу­шування феном;

•   при глибоких інфікованих тріщинах зробити перерву в годуванні хворою молочною залозою (обов'яз­ково її зцідити), обробити сосок розчином калію перманганату (1:5000), маззю етонію, каланхое, олійним розчином вітаміну А.

Наплив молока та паї рубання молочної залози.

Різниця між наповненням та нагрубанням молочної залози

Якщо у породіллі має місце наплив молока (наповнення грудей) яке, як правило, спостерігається на 3-4 добу після пологів, то єдиним заходом є часте і достатньо тривале годування дитини за її потребою, але обов'язково дотримуючись правильної техніки годування (див. розділ 4.6). Інколи може виникнути потре­ба у зціджуванні молока. Через 1—2 дні при такій тактиці вироблення молока відповідає потребам дитини і всі вище описані явища зникають.

Нагрубання молочних залоз — спостерігається на 3—4 добу після пологів, пов'язане не тільки з напли­вом молока, але й підвищенням вмісту лімфи, крові, що значно підвищує тиск у молочній залозі і пе­решкоджає течії молока. Однією з причин розвитку нагрубання молочної залози є також слабкість окситоцинового рефлексу, що спричиняє невідповідність між продукцією та виведенням молока.

Основні чинники, які сприяють нагрубанню молочної залози:          

•   затримка початку грудного годування;                                              

 •   невірне прикладання дитини до грудей;                                              

•   рідке спорожнення грудей від молока;

 •   обмеження частоти і тривалості грудного вигодовування.

Лікування нагрубання молочних залоз

Першою і головною умовою лікування нагрубання молочної залози є видалення молока з грудей. Тому під час такого стану «груди не повинні відпочивати»:

•   Якщо дитина не може приладнатися до грудей і захопити сосок та ареолу, треба допомогти матері зцідити молоко (див. розділ 7). Іноді достатньо зцідити невелику кількість молока для пом'якшання за­лози, після чого дитина спроможна смоктати.

•  Деякі автори рекомендують застосування фіз. методів, зокрема, ультразвуку.

•   Перед годуванням або зціджуванням потрібно стимулювати у матері рефлекс окситоцину:

•   теплий компрес на молочні залози або теплий душ;

•   зробити масаж спини або шиї (див.: розділ «Зціджування грудного молока»);

•  зробити легкий масаж молочних залоз;

•   стимулювати соски молочних залоз;

•   інколи доводиться використовувати окситоцин 0,5 мл п/ш за 1-2 хвилини до годування або зціджування;

•  допомогти матері розслабитися.

•  Після годування — покласти холодний компрес на молочні залози на 20—30 хвилин для зменшення на­бряку.

•  Дуже важливо надати впевненості матері, заспокоїти її і пояснити, що це явище тимчасове, і вона змо­же успішно годувати грудьми свою дитину.

Закупорювання молочної протоки, мастит.

При закупорюванні молочної протоки (наприклад згустком молока) частина молочної залози не спо­рожнюється, з'являється локальне, помірно болісне, горбкувате, тверде утворення. Зціджування молока утруднене. Порушення загального стану породіллі, підвищення температури немає. Стан, при якому мо­локо не видаляється з грудей, пов'язаний із закупорюванням молочної протоки або нагрубанням залози, зветься лактозтазом.

Якщо своєчасно не видалити молоко із залози, розвивається досить серйозне ускладнення мастит.

Мастит може бути неінфекційним процесом, особливо на початку захворювання. Причиною запалення може бути «прорив» або рефлюкс молока з молочних ходів під великим тиском в оточуючий інтерстіціаль-ний простір з наступним аутолізом тканини як ферментами молока, так і звільненими клітинними фер­ментами самої залози. Приєднання інфекції спричиняє розвиток інфекційного маститу (в етіології масти­ту провідне місце займає патогенний стафілокок - Staphylococcus aureus. Однак на практиці дуже важко відрізнити наявність чи відсутність інфекційного процесу (заходи —див. нижче)

Отже, причинами закупорювання молочної протоки і маститу є:

Симптоми маститу:

•   підвищення температури до 38,5—39°С;

•  дриж;

•   слабкість, головний біль;

•  біль у молочній залозі;

•   збільшення, ущільнення, набряк, гіперемія залози;

•  пальпація окремю/дуже щільних болючих ділянок залози;

•   молоко важко зцідити;

Лікування запалення молочної залози.

•   Покращити дренаж залози:

•   забезпечити правильне прикладання дитини до грудей, часте годування;

•   усунути тиск одежі, або інших чинників;

•   забезпечити підвищене положення молочної залози

•   стимулювати окситоциновий рефлекс (див. вище — нагрубання молочних залоз);

•   починати годування здоровою залозою, міняти позиції при годуванні;

•   Своєчасно почати комплексну антибактеріальну та дезінтоксикаційну терапію, яка повинна тривати достатній час (не менше ніж 7—10 днів):

•   антибіотики — пеніциліназо-резистентні - цефалоспорини (цефтриаксон — 2 г на добу в/м), мак-роліди (еритроміцин — 500 мг кожні 6 годин, роваміцин — 3 мл кожні 8 годин), флуклоксацилін 250 мг орально кожні 6 годин;

•   інфузійна терапія (реополіглюкін, реомакродекс);

•   анальгетики (парацетамол, аспірін — не більше 1 г на добу — див.: розділ 14);

•   десенсибілізуючі препарати (супрастін, діазолін);

•   постільний режим, повний спокій (при лікуванні вдома — догляд членів сім'ї).

Необхідно пояснити матері, що вона повинна продовжувати достатньо часто годувати грудьми, викону­ючи усі вищеперелічені заходи. Протипоказанням для грудного вигодовування є гнійний мастит.

Кандидозна інфекція.

Може спостерігатися у жінок, які отримують антибіотикотерапію, із зниженням імунітету, і наявності інфекції Candida у інших біотопах (вагінальний, кишечний).

Ознаки: болючі, сверблячі соски, відчуття печіння, коління, які продовжуються після годування. Іноді біль порівнюють з відчуттям, яке нагадує коління голками.

Шкіра виглядає гіперемовано, блискучою, іноді відмічається її розшарування.

Характерною ознакою для правильного встановлення діагнозу є стійка болючість сосків при відсутності тріщин і правильному прикладанні дитини до грудей.

Необхідно перевірити дитину на наявність кандидозної інфекції і враховувати це при лікуванні.

Лікування кандидозної інфекції.

Соски матері:

•   Ністатинова мазь 100 000 МО/г.

•  Наносити на соски чотири рази на день після годування грудьми. Продовжувати застосовувати іще протягом 7 днів після зникнення проявів захворювання. При поширеній кандидозній інфекції (вагінальній, кишечній) паралельно з місцевим лікуванням показане призначення препарату Дифлюкан 150 мг одноразово.

Лікування дитини:

•   Суспензія ністатину 100 000 МО/мл.

•   Наносити піпеткою по 1 мл у ротик дитини чотири рази на день після годування протягом семи днів або на весь період лікування матері.

•   За наявності кандидозної інфекції потрібно припинити використовувати пустишки, соски, а також на­кладки на соски.

Додаткові молочні залози.

З'являються найчастіше у пахві з одного або з обох боків у вигляді болючих, щільних утворень, часто з горбкуватою поверхнею. Збільшуються паралельно з прибуттям молока. Заходи:

•  абсолютно протипоказане розминання, масаж;

•  холодний компрес   або компрес із камфорним маслом локально на область додаткових залоз (при значних розмірах і больових відчуттях).

Як правило, всі клінічні прояви послаблюються і зникають через кілька днів при правильному веденні випадку.

Рубці молочної залози.

Спостерігаються у жінок після перенесених операцій на молочній залозі з приводу маститу, пухлин (на­приклад фіброаденома), косметичних цілей, а також після опіків.

Доцільний індивідуальний підхід (враховувати розташування рубця або рубців, ступінь пошкодження тканини молочної залози) з консультуванням спеціаліста—мамолога.

Пластичні операції на молочній залозі з метою поліпшення форми.

Питання про можливість грудного вигодовування узгоджується з хірургом, який виконував операцію.

Слід пам 'ятати, що годування однією молочною залозою можливе.

Досить часто тривогу медичного персоналу і матері — годувальниці викликає повільне прибуття моло­зива і молока в перші дні після пологів (в більшості випадків такі тривоги необгрунтовані). При всіх випадках відстроченого лактопоезу існує єдина тактика його ведення. А саме:

•   регулярне прикладання дитини до грудей (10—12 разів на добу);

•   прикладання до обох молочних залоз під час годування;

•  дотримання правильної техніки грудного годування (див. розділ 6);

•   періодичне підгодовування (за показаннями), але без застосування пляшечки з соскою (використову­вати альтернативні методи годування — чашечку, шприц, піпетку);