Роль грудного вигодовування у формуванні здорової психіки дитини.

Благополучний розвиток новонародженого та його сприятливе ставлення до оточуючого світу є основою для його психічного здоров'я. Особистість дитини, її характер, схильності та багато іншого формуються на більш пізніх ступенях розвитку, але тільки при умові вдалого початку все, що відбувається, потім може дати позитивний ефект. Сьогодні точно відомо, що дбайливий догляд новонародженого є гарантом розвитку його здорової психіки, а в разі невдалих пологів — засобом корекції та профілактики наслідків родового стресу. Глибоке розуміння психологічних особливостей новонародженого, значення його попереднього утробного досвіду повинні мати усі фахівці, які мають безпосереднє відношення до новонароджених та немовлят і, в першу чергу, мати дитини.


Новонароджений та немовля є абсолютно залежною істотою. Саме ця ідея повинна визначати відношення оточуючих до новонародженої дитини та його переживанням. Знаходячись у стані повної залежності, дитина має цілу низку психофізиологічних потреб, задовольнити які може і повинна тільки мати.


Торкаючись теми материнства, треба підкреслити, що це поняття включає в себе здатність жінки виносити, народити та вигодувати грудьми дитину до певного віку, обумовленого його фізіологічними потребами. Головною ознакою материнства є здатність жінки ідентифікувати себе з дитиною, що виражається не в розумінні його станів на рівні розсудку, а в переживанні цих станів разом з немовлям. Ця унікальна здатність, яка характеризує материнство, є органічним продовженням симбіотичного поєднання матері і дитини під час вагітності.

Мати і дитина з самого початку являють собою симбіотичну сполуку, і саме тому після народження дитини тільки мати здатна створити умови, необхідні для його успішного розвитку.

Для того, щоб жінка змогла реалізувати материнську функцію, вона володіє материнським інстинктом .та материнською поведінкою. Закладання материнського інстинкту відбувається ще під час вагітності, але все ж головним його пусковим механізмом, безумовно, є пологи, перший контакт матері і дитини та перше прикладання її до грудей. Для відповідного пробудження та проявлення материнського інстинкту надзвичайно важливо, щоб пологи у жінки пройшли максимально фізіологічно. Необхідно дуже коректно застосовувати в родах стимуляцію та знеболення, оскільки ці втручання порушують пускові механізми материнського інстинкту і не дають йому проявитися, що зрештою згубно впливає на формування тривалого стійкого грудного вигодовування. В цьому відношенні особливо небезпечною є перидуральна анестезія, оскільки в результаті її застосування матері проявляють байдужість до своєї новонародженої дитини.

Повсякденна практика показує, що для гарного догляду за немовлям наявність материнського інстинкту є необхідною, але недостатньою умовою - високоорганізованому мозку людини потрібне навчання. Жінка, яка не спостерігала за процесом виходжування новонародженого та немовляти або не мала такого досвіду -навіть при розвинутому материнському інстинкті неспроможна цілком проявити материнську поведінку.

Материнська поведінка отримує свій розвиток, який виражений в поглибленні материнських почуттів і відповідальності за дитину, в процесі тривалого грудного вигодовування.

Таким чином, породіллю можна назвати матір'ю лише в тому випадку, якщо в неї сформована материнська поведінка, яка дозволяє задовольнити фізіологічні та психологічні потреби дитини і обов'язково з включенням тривалого грудного вигодовування. Ця поведінка формується на базі материнського інстинкту під впливом тривалих спостережень  або спеціального навчання.

Для матері, особливо молодої, природне вигодовування дитини є найкращим та єдиним шляхом формування материнської поведінки. Не вагітність, не пологи роблять жінку матір'ю, а майже виключно прикладання дитини до грудей. Закріплення головних рис материнської поведінки корелює з тривалістю грудного вигодовування, загальним числом прикладань до грудей та успіхом годувань. Однак, для здійснення повноцінного грудного вигодовування жінка потребує допомоги, навчання як безпосередньо техніці годування грудьми, так і цілому колу питань, пов'язаних з природним годуванням дитини.

Сучасне навчання материнству можна поділити на спеціальне та побутове. Спеціальне навчання жінки повинні отримувати в жіночій консультації, а також в центрах перинатального виховання, створення і розповсюдження яких сьогодні є надзвичайно актуальним. До складу таких центрів повинні входити спеціалісти психологи—перинатологи, інструктори за доглядом новонароджених, консультанти з грудного вигодовування, педіатри, акушери—гінекологи. Продовження навчання навичкам правильного грудного вигодовування, а також першим прийомам догляду новонароджених повинно проводитися в палатах «мати—дитина» пологових відділень і будинків за допомогою добре підготовленого медичного персоналу. Подальша підтримка матері може здійснюватись співробітниками дитячих поліклінік та центрів перинатального виховання. В той же час не слід забувати про важливість і ефективність побутового навчання — передачі позитивного досвіду від однієї матері до іншої. Тобто, йдеться про надзвичайну важливість і необхідність створення груп материнської підтримки, які можуть чудово виконувати функцію центрів побутової освіти і навчання молодих матерів.

Зупинимося на тих умовах, які необхідні для формування здорової психіки дитини. Виходячи із змісту несвідомого досвіду новонародженого, стану його психіки та потреб розвитку, а також з його взаємозв'язку з матір'ю, можна визначити, які саме умови потрібні для формування здорової психіки дитини. Це, по-перше, підтримуюче оточення, яке забезпечує сприятливі умови для розвитку дитини, по-друге, правильно організований контакт матері та новонародженого в першу годину життя. Надзвичайно важливою також є м'яка адаптація новонародженого до нових умов існування і створення у нього сприятливого враження  про зовнішній світ, яке включає грудне вигодовування.

З психології емоційного розвитку відомо, що для реалізації вроджених потенційних можливостей, які закладені в індивідумі, необхідні відповідні умови оточення. І саме мати має найкращі можливості для створення умов максимальної реалізації інтелектуального та духовного потенціалу дитини, оскільки вона володіє здатністю переносити на себе стан дитини, а дитина відчуває свою єдність з нею і повну залежність від її «Я».

Однак не тільки мати бере участь у створенні сприятливого оточуючого середовища для розвитку малюка. В цьому процесі приймають участь батько дитини та інші родичі. Але, крім родичів, надзвичайно великий вплив в створенні підтримуючого оточення надають спеціалісти. І першими, від кого це залежить, є акушери та неонатологи пологових відділень та будинків. Характер людського оточення навколо матері та дитини дуже важливий для повноцінного материнства та благополучного дитинства. Без сприятливого людського оточення дитина не може розвинутися до рівня людської особистості. Тому надзвичайно важливо, щоб кожна мати, надаючи підтримку своїй новонародженій дитині, сама знаходилася у колі турбування рідних та близьких людей, а також спеціалістів, які турбуються про неї та здоров'я її дитини.

Перша година життя. Перша година життя після народження - це надзвичайно важливий період для матері та немовляти. Свєчасно і правильно проведений перший контакт матері і дитини після пологів визначає їх ставлення один до одного. Для матері цей контакт важливий, оскільки від нього залежить пробудження її материнського інстинкту. Для новонародженого — цей критичний період визначає його здатність любити і взагалі відчувати прив'язаність.Тому надзвичайно важливо в саме цей час створити навкруги породіллі теплу, спокійну атмосферу, яка сприяє виникненню інтимності у відношенні між нею та дитиною.

Говорячи про перший контакт матері і дитини, неможливо не зупинитися на явищі імпринтінгу. У зв'язку з тим, що при народженні людини має місце морфологічна та функціональна незрілість багатьох його систем, у тому числі і центральної нервової, протягом довгого часу існувало переконання, що новонароджена дитина не здатна до пізнавального процесу. Поштовхом для зміни цих уявлень стали роботи етолога Конрада Лоренца, який порушив у 1935 році теорію імпринтінгу — фіксації у пам'яті новонародженого відмінних рис діючих на нього життєво важливих стимулів, у тому числі і матері. Одним з важливіших результатів імпринтінгу є формування довготривалого зв'язку з батьками, тобто запам'ятовування об'єкта і формування стійкої прихильності до нього, причому відбувається це у суворо визначений період, який зветься критичним або сенситивним (почуттєвим).

Для новонародженого таким періодом фіксації є перша година життя. Саме в цей час, а далі протягом першої доби життя він зафіксовує матір, що згодом є основою для формування по відношенню до неї стійкої прихильності. Ця година є важливою також і для матері, оскільки в саме цей період в неї відбувається зафіксовування її дитини, що є поштовхом для пробудження її материнського інстинкту і формування прив'язаності до новонародженого. Саме тому зір новонародженого настроєний таким чином, що він чітко бачить предмети на відстані 20—25 см і при цьому виділяє обличчя. Обличчя матері при годуванні грудьми перебуває саме на такій відстані від очей немовляти.

Таким чином, імпринтінг є невід'ємною частиною родового процесу і життєво необхідною умовою для реалізації успішного материнства, формування взаємної прихильності матері та дитини, а також для формування у новонародженого сприятливого враження про оточуючий світ.

Хоч перша година — це дуже короткий період часу, для новонародженого він поділяється на 4 фази: релаксація (перші 20 хвилин після народження), пробудження, активна фаза (подальші 40 хвилин), відпочинок і сон (через 1 годину). Узгодженість емоційних переживань породіллі, відчуттів новонародженого та їх дій щодо одне одного, на диво точно збігаються у часі і викликають разюче враження.

Перід релаксації необхідний для відновлення сил новонародженого після напруження під час пологів. Через 20 хвилин після народження новонароджений починає робити рухи: повертає голівку, рухає ніжками, ручками. Надзвичайно важливим в цей час є налагодження контакту «шкіра до шкіри». Хвилини першого тілесного контакту матері і дитини важко переоцінити. У світі ссавців завдяки ньому мати признає своє маля, а дитинча — свою матір.

Для людини сенс першого контакту «шкіра до шкіри» не втратив своєї актуальності. Для новонародженого він є сигналом «я в безпеці», а для матері це сигнал про те, що дитина жива і її треба годувати. Цей імпульс стимулює у жінок виділення гормонів, зокрема пролактину та окситоцину, які забезпечують лактацію. Крім того, окситоцин і пролактин стимулюють емоційний зв'язок між матір'ю і дитиною, тому їх іще звуть гормонами зв'язку і любові. Завдяки їх дії у жінок пробуджується материнський інстинкт, що дозволяє їй краще розуміти дитину і задовольняти її потреби.

Активна фаза. З початком проявлення рухової активності, коли новонароджений потрапляє на руки або на живіт матері, у нього з'являється пошуковий рефлекс, який дає змогу йому самостійно, без сторонньої допомоги знайти материнські груди. Сьогодні вважається надзвичайно важливим, щоб дитина знайшла і узяла груди матері у момент проявлення пошукового рефлекса. Перше прикладання новонародженого до грудей матері і зоровий контакт є продовженням їх тілесного контакту, який здійснюється ще до перерізання пуповини. Ця природна дія має надзвичайно велике значення як для немовляти, так і для матері - вона сприяє формуванню стійкої лактації. Саме з початком смоктання у головний мозок жінки поступає сигнал про необхідність годування дитини, завдяки чому підсилюється продукція гормонів окситоцину і пролактину, які стимулюють лактацію.

У фазі пошукової активності надзвичайно важливим є момент контакту «очі в очі» і момент захвату материнської груді. Момент встановлення зорового зв'язку є дуже важливим для новонародженої дитини.

Після проявлення пошукової активності, взяття материнської груді і отримання перших крапель молозива, дитина засинає. Це відбувається приблизно через 1 годину після пологів.

Новонароджена дитина, як відомо сьогодні, це не чистий аркуш паперу, а істота, яка володіє власним унікальним досвідом. Народження — це переворот, кардинальна зміна оточення, в якому старий досвід немовляти перестає себе виправдовувати. Адаптація новонародженого до неутробного існування триває протягом першого року життя та, крім фізіологічного, має психологічний аспект. Народження є ломкою способу існування і уявлень про світ, які склалися, і не може не бути відображене на відчуттях дитини. Зміна зовнішніх умов призводить до зміни в роботі його органів чуттів, в результаті чого відчуття дитини поділяються на знайомі, які складають утробний досвід, та незнайомі.


Таким чином, після народження оточуючий світ поділяється для немовляти на звичний, який є для нього дже-релом щастя і безпеки, і незнайомий, який є для нього джерелом небезпеки.


Після народження, для дитини єдиним джерелом звичних відчуттів і надійності є його мати. Таким чином, м'яка адаптапція новонародженого до нових умов існування полягає, в першу чергу, у продовженні симбіотичної єдності з матір'ю. Але, крім того, вона включає в себе догляд і задоволення фізіологічних потреб дитини, формування сприятливого враження про оточуючий світ.


Фізичний контакт з матір 'ю — це перша і найважливіша умова м 'якої адаптації новонародженого до нових умов життя, виконання якої є гарантією повноцінного розвитку немовляти.


Материнські дотики стимулюють кровообіг дитини, вони забезпечують розвиток його ендокринної, імунної та нервової систем, а також сприяють розвитку головного мозку. Активна стимуляція шкіри немовляти відбувається під час носіння його на руках, годуванні грудьми, та сумісному сні з матір'ю. В останній час широко використовується психоаналітичний термін «холдинг». Здійснювати холдинг означає «нянчити», «турбуватись». Холдинг, або носіння на руках, є необхідним, оскільки найбільш повно забезпечує фізичний контакт з матір'ю, а отже, і щоденну фізіологічну норму тактильної стимуляції шкіри дитини. Крім того, носіння немовляти на руках, а токож укачування його — це необхідні дії матері, які забезпечують повноцінний розвиток нервової системи та вестибулярного апарату дитини.

При здійснені фізичного контакту з матір'ю відбувається постійне відчуття знайомого запаху, звуків биття серця, ритму дихання матері, що створює почуття безпеки і надійності у дитини.

Треба підкреслити, що грудне вигодовування забезпечує найбільш повноцінний фізичний та психоемоційний контакт матері і дитини. Це продовження звя'зку, який під час вагітності здійснювався між матір'ю і дитиною через пуповину. Грудне вигодовування якнайкраще допомагає відтворити для новонародженого звичне смакове середовище. Молоко матері має смак, подібний до смаку навколоплідних вод, які плід ковтав з 16 тижня утробного розвитку. Секрет, який виділяють залози навколососкового кола материнських грудей, має запах, подібний до запаху навколоплідної рідини. Оскільки малюк зберігає утробну звичку дуже часто смоктати і пам'ятає смак навколоплідних вод, часте прикладання до грудей дозволяє йому зберегти і застосувати ці звички в іншій якості.

Крім джерела харчування і звичних відчуттів, грудне вигодовування є основою і початком взаємостосунків новонародженого з об'єктами зовнішнього світу. І першим об'єктом, з яким після появи на світ дитина вступає в контакт, є материнські груди. Перше прикладання новонародженого до грудей матері — це початок взаємостосунків з оточуючим світом. Тому найважливіше в годуванні грудьми — це не тільки годування, але й контакт матері й дитини.


Таким чином, для повноцінного розвитку дитини грудне вигодовування має надзвичайно велике значення: це контакт з мамою, звичні запахи і смаки, тілесний комфорт, задоволення рефлексу смоктання, почуття безпеки, джерело харчування і життя, налагодження всіх функцій організму, становлення і розвиток імунної, нервової та ендокринної систем. При відсутності грудного вигодовування неможливо зростити дитину, гармонійну у всіх відношеннях.


Надзвичайно важливо, щоб дитина перебувала на виключно грудному вигодовуванні протягом перших 4—6 місяців життя. Дуже важливо, щоб дитина прикладалася до грудей, як тільки схоче, і смоктала стільки часу, скільки вона схоче, тобто, йдеться про годування за вимогою. Особливо цінними є нічні годування дитини, які відбуваються під час сну. Прикладання до грудей є також повноцінним засобом для компенсації стресів у дитини. Тому надзвичайно важливо зберегти грудне вигодовування до фізіологічних термінів закінчення лактації, тобто до 1 року і 3 місяців — 2 років.

Новонароджена дитина наділена здатністю відчувати ті самі емоції, які відчуває його мати. Спілкування матері і дитини надзвичайно важливе для розвитку зору, слуху і здатності дитини до спілкування і мовлення взагалі. Треба підкреслити, що для повноцінного спілкування матері і дитини величезне значення має акт годування грудьми за умови його достатньої тривалості і повторюваності. Ще раз нагадаємо про особливу природну налаштованість новонародженого на спілкування з матір'ю. Все пристосовано для цього: фокусна відстань очей новонародженого, відповідна відстань між його очима і очима матері під час годування, неблимаючий погляд немовляти, його здатність виділяти обличчя, і не просто обличчя, а обличчя, яке розмовляє, а також його дивна здатність до імітації. Відгук матері годуванням не тільки на голод, але також на занепокоєння і тривожність, створює для дитини ту атмосферу любові і захищеності, без яких не можливий повноцінний розвиток її інтелекту і психіки.

Природно, що при такому високому ступені зв'язку матері і дитини в процесі грудного вигодовування і догляду формується цілий комплекс іще більш складних психофізіологічних стосунків — бази майбутньої соціалізації дитини. З часом залежність дитини від материнського молока і самої матері буде зменшуватися, але сформовані в процесі їх фізичного та емоційного спілкування психо—фізіологічні зв'язки, а також ставлення матері до дитини залишаться життєвою основою внутрішньородинних відносин, взаємовідносин між поколіннями і, можливо, в суспільстві в цілому. Подальша соціалізація дитини і її розвиток будуватимуться на основі материнської любові і турботи, які були закріплені в процесі догляду і природного вигодовування у ранньому дитинстві.