Розділ VI
ПОРУШЕННЯ ЛАКТАЦІЙНОЇ ФУНКЦІЇ
(причини, оцінка, методи профілактики та релактації)

Лактаційний криз. У багатьох матерів-годувальниць (за нашими даними, практично у 2/3) через 1-1,5 місяці після пологів виникає так званий лактаційний криз, тобто короткочасне зменшення об'єму лактації, що супроводжується зникненням відчуття «припливу» молока. Спостереження за лактаційною функцією показують, що в багатьох випадках лактаційний криз — явище фізіологічне, пов'язане з гормональними процесами в організмі жінки і за умов правильної тактики лактація може бути повністю відновлена. У деяких жінок в динаміці лактації такі лактаційні кризи виникають декілька разів.

Голодний криз. Іноді виникає так званий голодний криз (частіше на 3, 7 та 12 місяцях лактації). Виникнення такого кризу пов'язують з інтенсифікацією процесів росту дитини в окремі періоди її розвитку, коли потреба в молоці підвищується та перевищує існуючий об'єм лактації. Голодний криз — також явище тимчасове, за умов правильної тактики молочні залози матері відповідають на підвищену потребу в молоці підвищенням його продукції і через декілька днів знову встановлюється «динамічна рівновага».

На жаль, недостатня обізнаність медичного персоналу з питань лактаційного та голодного кризів призводить до того, що в більшості випадків занепокоєння матері про недостатність у неї молока підтверджується в дитячій поліклініці під час проведення контрольного годування, після чого ставиться діагноз «гіпогалактія» і жінка одержує рекомендації по догодовуванню дитини штучною молочною сумішшю без будь-якої спроби з боку педіатра відновити лактацію.

Поміж тим, в теперішній час вважається, що двох- і навіть трьохкратне контрольне годування не може бути об'єктивним показником недостатності грудного молока у матері, тому що дитина в кожне годування може висмоктувати різну кількість молока. Крім того, годування в незвичних умовах (поліклініка) може бути неповноцінним через психологічний стрес у матері та дитини, що, на думку вітчизняних та зарубіжних спеціалістів, може сприяти передчасному припиненню лактації у матері. І навіть зніжений об'єм лактації не може бути підставою для термінового початку докорму дитини штучними молочними сумішами.

Недокорм дитини можна підозрювати за наступними ознаками:

1) зміна поведінки дитини — неспокій, плач, дитина вимагає їсти через короткі інтервали після годування грудьми;

2) зниження частоти і об'єму сечовипускання — менше 10-15 разів на добу в І півріччі життя, менше 6-10 разів — в II півріччі;

3) зміна частоти та характеру випорожнення у дитини — 1 раз на добу або через 1-2 доби, скудний, інтенсивно жовтого або зеленуватого кольору;

4)  недостатня інтенсивність або затримка наростання маси тіла;

5) зменшення товщини підшкірно-жирового покрову на животі, потім — на кінцівках;

6)  поява ознак анемії (залізо- та білководефіцитної);

7) зміна кольору шкіри та слизових оболонок (блідість), сухість волосся.

Якщо лікар або медична сестра виявили ознаки недокорму дитини, немає потреби відразу призначати догодовування штучними молочними сумішами. Своєчасне і правильне проведення заходів по релактації (відновлення згаслої або значно зменшеної лактації) дозволяє в більшості випадків подолати лактаційний або голодний криз, в той час як введення докорму, особливо з пляшечки, призводить до небажання дитини смоктати груди матері, аж до повної відмови від грудного вигодовування, неповного випорожнення грудей і, як результат, до швидкого остаточного згасання лактації.

Релактація при лактаційному або голодному кризах включає наступні заходи:

1. Лікар або медична сестра повинні спокійно обговорити з годуючою матір'ю її ситуацію, вияснити, що могло бути причиною зниження об'єму лактації, спробувати знайти змогу вирішення проблеми в конкретному випадку.

2.  Впевнити жінку в тому, що вона спроможна годувати дитину своїм молоком і його кількість може збільшитися.

3.  Пояснити правила релактації та прослідкувати за їхнім виконанням.

Заходи по релактації, основою яких є фізіологія лактації, прості для виконання і включають наступні пункти:

♦ відпочити не менше 48 годин, всю домашню роботу (прання, приготування їжі, прибирання і т. д.) повинні повністю взяти на себе батько дитини або інші родичі;

♦ не давати дитині смоктати через соску будь-що (воду, молочну суміш, інше), а також — пустушку, при необхідності догодовування використовувати чашку, ложку, піпетку;

♦ зовсім маленьких дітей носити біля грудей 6—8 годин;

♦ прикладати дитину до грудей кожні 2 години, спочатку видавивши трохи молока на сосок, щоб у дитини з'явилась зацікавленість;

♦ в кожне годування прикладати дитину до обох грудей;

♦ використовувати методики розслаблення (аутотренінг, музикотерапія та інше) для покращання випорожнення молочних залоз;

♦ обов'язкове нічне годування для стимулювання вироблення гормону пролактину.

Бажано провести також бесіду з чоловіком та іншими членами сім'ї, що проживають разом з жінкою-годувальницею, про допомогу їй у налагодженні лактації. Використання вищеперелічених заходів у більшості випадків (у 85%) допомагає здолати лактаційний та голодний кризи і продовжити лактацію ще на декілька місяців.

Для підвищення об'єму та покращання якості молока можна включати в раціон харчування годуючої жінки продукти, які мають лактогенний ефект, наприклад, лікувально-дієтичний продукт «Джерело».

Лакторея — самовільне витікання молока із молочної залози (може бути значним, помірним, одностороннім, двостороннім). Спостерігається у жінок з підви-

щеною збудливістю нервової системи і пов'язане з недостатністю скорочувальної функції гладкої мускулатури молочних протоків. У випадках сильно вираженої лактореїдля лікування використовується адреналін 0,1% по 0,3 мл підшкірно 2 рази на добу.

Гіполактація — зниження секреторної спроможності молочних залоз в період лактації, в результаті якого дитина не одержує адекватної кількості материнського молока. Гіполактація — найбільш серйозне порушення функції лактації і є основною причиною переводу дітей на штучне вигодовування.

У розділі 2 викладені фізіологічні основи лактації і принципові умови для її успішного становлення і розвитку. Якщо з якихось причин ці умови порушуються, особливо на стадії лактогенезу, розвивається найбільш поширене ускладнення — недостатня секреція молока. В цьому зв'язку велику увагу з боку медичного персоналу заслуговують вагітні жінки і породіллі груп високого ризику з розвитку гіполактації. До цієї групи належать жінки з пізнім гестозом вагітних, серцево-судинними захворюваннями в стадії декомпенсації, вираженою анемією і ендокринною патологією, невиношуванням, особливо в поєднанні з ускладненнями під час пологів (оперативним розродженням, кровотечами, порушеннями стану дитини) [27].

Основою порушень лактації, в тому числі ранньої гіпогалактії, у названої категорії жінок є поєднання факторів ризику на етапах мамогенезу (фетоплацентарна недостатність) і лактогенезу (пізнє прикладання до груді, відокремлене перебування матері і дитини, використання сосок). Це призводить до суттєвих змін у процесі нейроендокринної регуляції функції лактації. Саме тому у жінок групи високого ризику порушень лактації для її підтримки і збереження необхідно виконувати наступні заходи.

1. Своєчасне раціональне лікування основного захворювання під час вагітності з урахуванням стану ФПК.

2.  Неухильне виконання всього комплексу сучасних організаційних підходів із ведення лактації та грудного вигодовування (розділ III).

3. У разі необхідності використовувати медикаментозне лікування: лактин 100 Ед в/м 2 рази на добу — 6 дн. (з б-7-го дня після пологів), окситоцин 0,5 мл підшкірно за 2-3 хв. до годування, полівітамінні препарати, апілак 1 табл. 2 рази на день. Лактопоетичний ефект має церукал — 1 табл. З р./день за 15-20 хв. до харчування — 7 днів.

Патогенетично обгрунтованим методом профілактики і лікування гіпогалактації названого контингенту хворих є використання вітчизняного препарату Лакто-цен — д/ін'єкцій, який являє собою денатуровану оболонку гладкого хоріону плаценти людини, розбавленого у 0,9% розчині хлориду натрію. «Лактоцен» призначається породіллям в період лактогенезу, на 4 та б добу після пологів відповідно до інструкції, а також повторно через один місяць після пологів [28].

Добрий ефект дає використання немедикаментозних методів лікування: метод центральної електроаналгезії (4-7 процедур з 1—2-ї доби після пологів) та метод фітотерапії із застосуванням фітозборів, що мають лактогенну дію (плоди анісу звичайного, китятки гіркуваті, козлятник лікарський, плоди кропу запашного, листя кропиви дводомної, листя розмарину лікарського, корінь тирличу жовтого, плоди кмину звичайного та інші) [29].